Раніше Андрій працював над тим, щоб українці ходили в кіно та дивилися найкращі іноземні фільми. Зокрема й креативними методами — він кликав порноакторку озвучувати кіно та шукав новий голос для Паддінгтона. Та тепер Андрій — пресофіцер 433-го окремого батальйону безпілотних систем. Platfor.ma поговорила з ним про те, як навички роботи в креативних індустріях можуть допомогти в армії, та яка для нього головна історія цієї війни.
Що ви робили до повномасштабного вторгнення?
Працював спочатку на Суспільному, а потім креативним менеджером в Adastra Cinema — це кінопрокатна компанія. Саме завдяки їй ми бачимо в кінотеатрах фільми іноземного виробництва. Моя робота полягала в тому, щоб глядачі більше знали про фільм, я вигадував різні активності, варіанти просування стрічок.
А чим, наприклад, можете похвалитися в цій сфері?
Наприклад, у нас був фільм «МаХХХін». Це завершальна картина трилогії Тая Веста про дівчину Максим, яка працювала в еротичній сфері. Нам треба було цю стрічку просувати, але в Україні мало хто знав про цю трилогію, бо перші дві частини у нас не показували. Я запропонував ідею — оскільки героїня працює в сфері для дорослих, то давайте запросимо озвучити когось в дубляжі Джозефіну Джексон. Ми так і зробили — і тоді всі ЗМІ написали, що українська порноакторка озвучила героїню в фільмі «МаХХХін».
А ще завдяки мені свій новий голос отримав ведмедик Паддінгтон. Раніше його озвучував Володимир Зеленський, і всі наполягали, що наступний голос має бути дуже схожим. Але мені вдалося переконати, що він має бути молодшим і більше схожим на оригінал, який озвучує Бен Вішоу.
Як ви зустріли 24 лютого?
З вибухів. Заспокоїв трохи маму, пішов на роботу. Пішки о 5 ранку перся зі своєї Борщагівки на Дорогожичі, а над головою десь у хмарах гуділи літаки. Було адреналіново.
На роботі — повний хаос. В принципі, там завжди був хаос, але творчий, а тоді відбувався справжній, первісний, коли ніхто не розуміє, що робити. Всі бігають, паніка, а треба відправляти кудись знімальні групи, вести цілодобовий ефір, половина операторів невідомо де. Але врешті якось впоралися. Згодом Суспільне переїхало до Львова, почало працювати звідти. Я лишився у Києві.
А як потрапили до армії?
Нічого героїчного — у лютому 2025-го прийшла повістка. Я вирішив, що ховатися не буду, пішов і мобілізувався.
Служив спочатку в іншому підрозділі, але потім по Армія+ перевівся до 433-го окремого батальйону безпілотних систем. Зацікавило, що технології, сучасні теми, плюс тут була знайома, яка дуже радила.
Якщо порівнювати з вашим попереднім підрозділом, що принципово відрізняє 433-й?
Я був в логістичній частині, служили на Харківщині. Не хочу наговорювати, але це був совок. У нас майже не було нормального забезпечення. Хоча командування було хороше і робило, що могло, але без забезпечення банально не вдавалося побудувати нормальний туалет.
Було відчуття, що креативна професія і армія — це абсолютно несумісні речі?
Було. Бо до того я займався чимось, що мені на той момент здавалось елітарним. А тут я опинився ніби в минулому сторіччі. Тому так, здавалося, що це абсолютно несумісні речі. Я не уявляв, що в армії може бути по-іншому, доки не перевівся 433-й.
У нинішньому підрозділі все не так. Ініціатива та креатив заохочуються. Все прогресивно, хороше забезпечення. Ми літаємо на «Лелеках», FPV, «Кажанах», які ще називають «Бабою Ягою». Вже пройшли Сіверський, Запорізький, Харківський, Сумський напрямки. Тобто по всій лінії фронту встигли попрацювати.
Як зараз виглядає типовий робочий день пресофіцера?
А типового немає. Тому що бувають дуже різні задачі: про рекламу домовлятися, інтерв’ю організовувати, відеоролики знімати, слідкувати за соцмережами і таргетингом.
Грубо кажучи, встаю о 6-й ранку, одразу починаю працювати, паралельно намагаюся вмитися, поїсти, і працюю десь до 7-8 вечора. Із журналістами все в основному по телефону вирішується. Дзвонять: є боєць, який може дати інтерв’ю про роботу на FPV-дроні? Шукаю, питаю ротних, хто вільний, хто зможе.
А які навички зі старої роботи в креативних індустріях знадобилися в армії?
В першу чергу організація реклами — домовитися про те, щоб умовно, у метро були наші плакати. І навички з маркетингу допомагають шукати якісь нестандартні рішення для задач. Якби не цей досвід, мені було б значно важче.
Якщо говорять про військовий креатив, то в першу чергу зазвичай згадують Азов, Третій армійський корпус, Хартію (більше про те, як працює бренд ЗСУ, варто прочитати тут. Тут — про візуальний стиль ЗСУ, а тут — про те, як придумують креативи в Третьому армійському корпусі. — Platfor.ma). А який головний меседж 433-го окремого батальйону?
Що разом із нами ти стаєш частиною історії України. У нас є бійці, які воюють із 2014 року. Є ветерани Сил спеціальних операцій. Є ті, хто доєднався до Сил оборони 24 лютого 2022 року. Тобто це дійсно кістяк людей, які творять історію. І ми використовуємо передові технології, які допомагають зберігати життя солдат та наносити максимальне ураження противнику. До речі, вільні вакансії у батальйоні можна переглянути на нашому сайті.
Якщо мислити категоріями проєктів, то який маркетинговий проєкт найкраще заходить аудиторії зараз?
Найкраще заходять відео ураження. І хочу відмітити наші бігборди — «Захисти своє місто». Ми так шукаємо бійців у протиповітряний взвод. Але ураження все ж найбільш затребуваний контент. Наше відео «Дорога смерті» деякі канали у себе викладали — людям подобається, коли вони бачать реальний результат роботи. Думаємо може використовувати саме такі ролики як рекламу, але, мабуть, буде проблема з алгоритмами і заборонами.
Наостанок — як ви думаєте, чи є якась головна історія цієї війни, яку ми поки не навчилися правильно розказувати?
Коли ти в постійній небезпеці, коли весь час є розуміння, що в будь-який момент ти можеш загинути, ти починаєш по-іншому ставитися до свого життя. Оглядаєшся назад і думаєш, що зробив правильно, що ні. І розумієш, чим ти насправді хочеш займатися. Коли смерть буквально приперла тебе до стінки, то звідкись виринає ця думка: я хочу бути важливою частиною свого життя. І я є.